Телеграм-канал "Підтримай дитину"

wym-1663358460402

Поради: "Як допомогти дитині у стані стресу"

wym-1661856727468

Ігри для зняття стресу у дітей

wym-1661856772981

25 занять для зниження тривожності, розвитку навичок адаптації та стресостійкості дітей

wym-1661856858862

Всеукраїнська онлайн-система освіти та піклування за дітьми "Mr.Leader" пропонує родинам цікаві активності для малюків від 2 до 6 років

wym-1663358871195

Як говорити з дітьми про війну

wym-1664128388610

Як захистити психіку дитини в умовах війни: поради психолога

wym-1664128473884

Що робити, якщо дитина побачила щось страшне і налякана

Війна - це завжди страх та невизначеність. На жаль, у ці часи діти нарівні з дорослими переживають жахи війни і можуть стати свідками шокуючих ситуацій. Що робити, якщо дитина налякана?

Не сваріть і не соромте дитину за її переляк. Страх – природне і нормальне почуття, частина інстинктивної програми самозбереження. Він не піддається контролю у дітей, проявляється на фізичному рівні.

Якщо ви побачили, що дитина сильно налякана, заспокоюйте, міцно-міцно обіймайте, зігрівайте своїм тілом, гладьте по спинці - це допомагає зняти напругу.

Нехай дитина плаче, якщо їй це потрібно. Не зупиняйте, не заговорюйте, дайте виплакатися, просто будьте поруч і показуйте свою любов.

Обговорюйте з дитиною те, що вона побачила. Проговоріть за дитину те, що вона не може сформулювати сама: «Ти так сильно злякався, коли побачив…». Так ви допоможете їй випустити страх назовні.

Під час розмови з дитиною спробуйте створити безпечну і спокійну обстановку, обіймайте її, якщо вона не противиться. Говоріть повільно і неодмінно робіть паузи, щоб дитина мала час зрозуміти, а ви – тримати почуття під контролем.

Здебільшого однієї розмови недостатньо і доводиться повторювати багато разів різними словами, згадуючи подробиці того, що сталося. Це варто робити до моменту, поки ви не відчуєте, що страх дитини поступово зменшується. І головне – підтримуйте дитину кожного разу, коли вона згадує те, що трапилося і хоче поговорити про це.

Розповідайте дитині про свої почуття і страхи: «Мені теж було страшно». Дозвольте собі і дитині боятися – не намагайтеся переконати її в тому, що насправді вона не боїться, що у неї не було приводу боятися або в тому, що насправді все це не страшно.

Запропонуйте намалювати свій страх або те, що злякало, – це допоможе впоратися з емоціями.

Пам’ятайте, дитина не народжується з умінням керувати своїми почуттями та емоціями. Та й не всім дорослим це добре вдається. Тому головне завдання – допомогти дитині в цьому.

Більше інформації можна знайти в Довіднику безбар'єрності.
Кiлькiсть переглядiв: 113